Гіперактивна дитина: що робити і як бути батькам?

Синдром гіперактивності є одним з найпоширеніших порушень поведінки у дітей. За неофіційною статистикою, його симптоми спостерігаються приблизно у 3-5% дітей. Гіперактивний дитина проявляє підвищену фізичну і розумову активність, при якій процеси збудження переважають над процесами гальмування. Ознаки гіперактивності спостерігаються у дітей з раннього дитинства, і якщо вчасно не зайнятися корекцією поведінки дитини, то в майбутньому його емоційна нестійкість і підвищена агресивність приведуть до конфліктів у родині, дитячому садку та школі.

Ознаки гіперактивності у дитини

Основний симптом, що виявляється при синдромі гіперактивності, – це нездатність дитини всидіти на місці і концентруватися на якомусь одному занятті. Гіперактивний дитина знаходиться в постійному русі: він весь час бігає, стрибає, щось чіпає, розкидає, ламає іграшки і предмети.

Примітно, що гіперактивні діти дуже допитливі, але не допитливі. Вони можуть буквально на кілька секунд зацікавитися чимось, але цей інтерес швидко проходить. Дитина з ознаками гіперактивності практично не задає традиційних дитячих запитань «чому» і «навіщо», а якщо це і відбувається, то малюк просто забуває вислухати відповідь.

У гіперактивного дитини зазвичай спостерігаються незначні порушення координації. Він часто падає і кидає предмети, але при цьому не робить ніяких висновків і продовжує демонструвати підвищену рухову активність. Крім того, батьки, вихователі та вчителі відзначають у поведінці такої дитини ознаки неуважності, неуважності, впертості, агресивності і запальності. Гіперактивні діти не вміють розслаблятися в денний час і заспокоюватися тільки на час сну.

Поведінку гіперактивної дитини в школі та дитячому садку

Дитина з синдромом гіперактивності постійно знаходиться в центрі уваги, так як він дуже галасливий і часто провокує конфлікти з однолітками. В саду гіперактивний дитина починає проявляти агресію і впертість: він може битися з іншими дітьми і не слухатися вихователів. Нерідко буває так, що батьки починають замислюватися над проблемою поведінки малюка тільки тоді, коли віддають його в сад – гіперактивний дитина значно відрізняється від інших дітей, а крім того, поза домом, тобто поза звичної обстановки, він приносить більше клопоту і неприємностей.

При вступі в школу гіперактивний дитина відчуває труднощі при взаємодії з однолітками і дорослими. Через непосидючості і неуважність у таких дітей виникають труднощі з розумінням завдань і засвоєнням нових навичок. Поведінка дитини з синдромом гіперактивності надто імпульсивно: він може перебивати оточуючих, ставити запитання невпопад і повністю ігнорувати правила, яким підпорядковуються інші діти, у тому числі під час ігор, а це призводить до розбіжностей з однолітками. Крім цього, діти з синдромом гіперактивності часто мають занижену самооцінку, що також провокує конфлікти з іншими дітьми.

Як показують дослідження, інтелектуальний рівень розвитку гіперактивних дітей досить високий, а всі їх проблеми з навчанням пов’язані з нездатністю зосередитися і організувати свою роботу.

Причини гіперактивності дитини

Психологи називають три основні причини гіперактивного поведінки у дітей:

  • спадкова схильність;
  • біологічні фактори (органічні ушкодження мозку, родові травми, тяжкі інфекційні захворювання в перші роки життя дитини);
  • несприятливий соціально-психологічний клімат в родині (погані умови проживання, неправильне виховання, алкоголізм батьків тощо).

Лікування гіперактивного дитини починається з встановлення причин порушення. В деяких випадках вони можуть бути очевидними після спілкування з батьками та вивчення обстановки, в якій проживає дитина, а в окремих ситуаціях правильну діагностику можна провести тільки після ретельного медичного обстеження.

Гіперактивний дитина – що робити батькам?

Лікуванням гіперактивного дитини повинен займатися дитячий психолог. В залежності від особливостей кожного конкретного випадку лікар може порекомендувати спеціальну дієту, вітамінні добавки або медикаментозну терапію. Однак робота з гіперактивними дітьми вимагає комплексного підходу, тому крім перерахованих вище способів корекції фахівець повинен також дати рекомендації батькам і докладно розповісти їм, що робити.

Гіперактивний дитина не здатна самостійно впоратися з накопиченим напругою, тому основна робота батьків повинна вестися в цьому напрямку. Крім того, дорослі повинні уважно спостерігати за інтересами малюка і помічати, на чому він найчастіше зосереджує свою увагу. Перерахуємо найбільш ефективні і прості способи корекції поведінки, які рекомендують психологи при лікуванні гіперактивного дитини.

Заспокійливі заняття. Постарайтеся захопити дитину заняттями з піском, глиною, крупою, малюванням з використанням пальців. Такі заняття допомагають маляті заспокоїтися і зняти напругу.

Допомога у концентрації уваги. Коли дитина захоплюється яким-небудь предметом, намагайтеся утримати його інтерес, наприклад, описуйте деталі предмета, залучаючи дитину в розмову і допомагаючи йому довше зберігати концентрацію уваги.

Емоційна підтримка. Гіперактивні діти часто страждають від нерозуміння з боку батьків, так як з-за свого неспокійного поведінки піддаються постійним закидів та причіпок. Намагайтеся приділяти увагу дитині, слухати його і розуміти його потреби. Важливо розуміти, що дитина ні в чому не винен, а нескінченні одергивания та зауваження не лише не допоможуть домогтися слухняності, але і посилять симптоми гіперактивного поведінки.

Релаксаційні вправи. Спокійні вправи, що виконуються разом з батьками, допомагають дитині краще відчувати своє тіло і вчитися контролювати рухову активність. Це можуть бути будь-які ігри, при яких дорослий встановлює тілесний контакт з дитиною. Наприклад, сидячи позаду дитини, мама бере поперемінно його руки і ноги і виконує ними плавні рухи під заспокійливу музику.

Оставьте комментарий